Послання Предстоятелів Православних Церков (6-9 березня 2014 року, Фанар)

0
281
Послання Предстоятелів Православних Церков

Послання Предстоятелів Православних Церков9 березня 2014 року, в неділю першу Великого посту, Торжества Православ’я, послання учасників зборів Предстоятелів і представників Православних Церков було оголошено за богослужінням у кафедральному соборі в ім’я святого великомученика Георгія Побідоносця на Фанарі (Стамбул).

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Милістю Божою Предстоятелі Святіших автокефальних Православних Церков — православних віруючих усього світу, всім нашим християнським братам і сестрам та всякій людині доброї волі: благословення від Бога і цілування любові й миру.

«Ми дякуємо Богові завжди за всіх вас, згадуючи вас у наших молитвах» (1 Сол. 1:2).

1. Зібравшись благодаттю Всеблагого Бога на запрошення Вселенського Константинопольського Патріарха Варфоломія на Фанарі з 6 по 9 березня 2014 р., у братській любові обговоривши питання, що хвилюють сьогодні нашу Святу Церкву, і здійснюючи спільне служіння Господу в храмі Святого Георгія, у знаменний день Торжества Православ’я, ми звертаємося до вас зі словом любові, миру й розради.
Перебуваючи у світі цьому, наша Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Православна Церква піддається випробуванням у всяку епоху. Його Церква, залишаючись вірною Священному Переданню, веде постійний діалог c кожним історичним періодом, співчуваючи людині і поділяючи її тривоги. «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8).
У наші дні особливу напруженість мають історичні випробування й виклики, перед обличчям яких православні християни не можуть залишатися байдужими. Тому ми зібралися разом (пор. Діян. 2:1), щоб розмірковувати про проблеми й випробування, з якими стикається сучасне людство. «Ззовні — напади, всередині — страхи» (2 Кор. 7:5) — ці слова Апостола актуальні для Церкви і сьогодні.

2. Бачачи страждання людей по всьому світу, ми висловлюємо свою підтримку мучеництва і своє захоплення свідченням християн на Близькому Сході, в Африці та інших регіонах планети. Ми згадуємо їх подвиг подвійного мучеництва: як за їх віру, так і за збереження їх історично сформованих стосунків з людьми інших релігійних переконань. Ми засуджуємо відсутність миру й стабільності, яке змушує християн покидати землю, де народився Господь наш Ісус Христос і звідки Блага вість поширилася по всьому світу.
Ми співчуваємо всім жертвам трагедії в Сирії. Ми засуджуємо всі види тероризму і дифамації релігії. Викрадення митрополитів Павла та Івана, інших священнослужителів, а також черниць обителі святої Фекли в Маалюлі глибоко ранить нас, і ми вимагаємо їх негайного звільнення.
Ми звертаємося до всіх учасників конфлікту, вимагаючи негайного припинення військових дій, звільнення полонених і відновлення миру за допомогою переговорів. Християни Близького Сходу — закваска миру. Мир для всіх людей забезпечить мир і для християн. Ми підтримуємо Антіохійський Патріархат в його духовному та гуманітарному служінні, зусиллях з відновлення зруйнованого та повернення біженців.

3. Ми палко молимося про мирні переговори і молитовне примирення в кризі, що триває на Україні. Ми засуджуємо загрози насильницького захоплення святих монастирів і храмів і молимося про повернення наших братів, що перебувають сьогодні поза церковним спілкуванням, до лона Святої Церкви.

4. Основна загроза справедливості й миру — і в місцевому, і в глобальному масштабах — походить від світової економічної кризи. Її наслідки очевидні на всіх рівнях людського суспільства, в якому часто відсутні такі цінності, як особистісна цілісність, братська солідарність і справедливість. Причини цієї кризи лежать не просто у фінансовій області, вони лежать в моральній і духовній площині. Не погодившись з мирськими ідолами влади, жадібності й гедонізму, ми підкреслюємо, що наше покликання полягає в перетворенні світу на засадах справедливості, миру й любові.
Егоцентричність і зловживання владою підривають для багатьох уявлення про священний характер людської особистості, і вони не бажають бачити образ Божий в малих цих братах і сестрах (пор. Мф. 25, 40, 45). Багато хто залишається байдужим до бідності, страждань і насильства, які є лихом для людства.

5. Церква покликана нести у світ пророче слово. Ми висловлюємо наше занепокоєння місцевими та глобальними тенденціями, що підривають і роз’їдають основи віри, гідність кожної людської особистості, священного інституту шлюбу і сім’ї і творіння як дар Божий.
Ми підтримуємо незаперечний священний характер людського життя з моменту зачаття до природної смерті. Ми визнаємо шлюб як союз чоловіка і жінки, що відображає єдність Христа і Його Церкви. Наше покликання — зберігати природне середовище, будучи домоправителями, а не господарями творіння. У цей період Великого Посту ми закликаємо наше духовенство й мирян жити в дусі покаяння, подвизаючись у чистоті серця, смиренні й прощенні та несучи суспільству свідчення про вічне вчення нашого Господа Ісуса Христа.

6. Збори Предстоятелів надають нам благословенний випадок зміцнити нашу єдність через спілкування та співробітництво, і ми знову підтверджуємо нашу прихильність соборності як принципу першорядної важливості для єдності Церкви. Ми сповідуємо, як учив святий Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, що «ім’я Церкви є ім’ям єдності й згоди, а не розділення». Наші серця сповнені сподівання на довгоочікуваний Святий і Великий Собор, який буде свідченням єдності Церкви і її турботи про сучасний світ.
На Зборах прийнято рішення зробити більш інтенсивною підготовчу роботу. Спеціальна Міжправославна підготовча комісія з вересня 2014 року почне свою роботу, яка триватиме до Святої Пасхи 2015 року, потім відбудеться Всеправославна передсоборна нарада, яка збереться в першій половині 2015 року. Всі рішення на Соборі і на підготовчих етапах прийматимуться на підставі консенсусу.
Святий і Великий Собор буде скликаний Вселенським Патріархом Варфоломієм у Константинополі в 2016 році, якщо не станеться нічого несподіваного. Головою Собору буде Вселенський Патріарх. Праворуч і ліворуч від нього сидітимуть його співбрати — Предстоятелі інших автокефальних Церков.

7. Місія нерозривно пов’язана з єдністю. Церква не живе для себе: її обов’язок — свідчити й розділяти Божі дари з ближніми й далекими. Беручи участь у Божественній літургії і молячись про весь всесвіт, ми покликані продовжувати цю літургію і після літургії, розділяючи з усім людством дари істини й любові, згідно із заключною заповіддю й обітницею Господа: «Ідіть, і навчіть всі народи… і ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мф. 28:19-20).

8. Ми живемо у світі, де мультикультуралізм і плюралізм — неминучі й постійно мінливі реальності. Ми усвідомлюємо, що жодне питання в наш час не може бути розглянуте або вирішене поза глобальним баченням, бо протиставлення місцевого та всесвітнього призводить лише до спотворення православного способу мислення.
Тому перед обличчям ворожнечі, сегрегації і розділень ми з усією рішучістю сповіщаємо слово Православ’я. Ми визнаємо, що діалог завжди краще конфлікту. Втеча та ізоляціонізм не є нашим вибором. Ми ще раз підтверджуємо, що наш обов’язок — бути відкритими для контакту з іншими людьми та іншими культурами, християнами інших конфесій і послідовниками інших релігій.

9. Незважаючи на всі труднощі, ми сповіщаємо благу вість Бога, Який «так полюбив світ», що «мешкав посеред нас». Тому, ми, православні, дивимося в майбутнє з надією, і, незважаючи на всі негаразди, уповаємо на «Вседержителя… Який є і був і гряде» (Одкр. 1:8). Бо ми пам’ятаємо, що останнє слово — слово радості, любові й життя — залишається за Ним. Йому ж належить слава, честь і поклоніння, нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.

Джерело: church.ua

Ваш коментар: