Осіннього прохолодного ранку учні недільної школи Свято-Ілліїнського храму с. Велятино разом із настоятелем протоієреєм Богданом Щербаном знову зібрались у паломницьку подорож. Помолившись, отримавши благословення, вирушили в дорогу.
Найпершим паломники відвідали Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир — православний монастир на Чернечій горі, який був заснований в ХІ ст. Ступивши на територію монастиря, учні вислухали цікаву та змістовну розповідь отця Богдана про історію заснування монастиря. Увійшовши до храму, учні помолились та вклонились святиням.
Наступним подорожуючі відвідали Свято-Покровський чоловічий монастир в селі Ракошино, що на Мукачівщині. Радо зустрів паломників архімандрит Митрофан, котрий цікаво розповідав про історію і діяльність монастиря. У храмі є ікона Божої Матері, перед якою моляться при подружньому безплідді, а незаміжні – щоб вийти заміж. Ті, хто отримав зцілення, а таких було багато, залишили тут каблучки, ланцюжки. Біля плачущої ікони моляться за покійними. Ікона плакала 1998 року.
На дворі стоїть дзвін, вилитий на честь Святої родини (Йосиф, Діва Марія, Іісус Христос), ще його називають «Дзвін любові». За словами о. Митрофана, “за історичним приданням люди дзвонять в колокол для збереження та створення своїх сімей”.
Паломники, оглянувши велику територію та монастирське фермерське господарство, вирушили в дорогу.
Своїми осінніми обіймами зустрів паломників і Ужгород. Прогулявшись по Набережній Незалежності, оглянувши площу Народну перед будівлею ОДА, поїхали до Свято-Воскресенського чоловічого монастиря, який заснований 15 років тому.
Храм в честь Воскресіння Христового промениться світлом. З великою любов’ю зустрів паломників благочинний монастиря архімандрит о. Філіп. Він призвав дітей любити один одного, поважати і коритись батькам «шануй батька твого й матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго прожив на землі».
Отець Філіп показав капличку, де знаходяться мощі святого Іоанна Шанхайського. У храмі є ікони та мощі святих, у яких віруючі просять заступництва, зокрема, Серафима Саровського, Іоанна Хрестителя та інші. У центрі іконостасу образ Почаївської ікони Божої Матері, який кожну четверту неділю місяця опускають, аби віруючі могли помолитися до Цариці Небесної. Після цікавої проповіді о. Філіп помазав єлеєм кожного, хто знаходився у храмі.
Архімандрит о. Філіп запросив подорожуючих на обідню трапезу. Зі слів трапезників, їжа в монастирі проста, але дуже смачна, адже приготована з любов’ю та щирою молитвою.
Отримавши благословення від благочинного архімандрита Філіпа, паломники відправились до Свято-Преображенського жіночого монастиря села Домбоки. Ця обитель заснована 1932 року протоієреєм Іоанном Карбованцем. Він за згоди батьків продав власне домогосподарство у селі Невицьке Ужгородського району і за виручені гроші вирішив побудувати православний монастир на території графського маєтку в селі Домбоки. Тут знаходиться Ікона Божої Матері «Скоропослушниця», яка була подарована Свято-Преображенській обителі Ієрусалимським Патріархом Тимофієм у 1938 році й перевезена до обителі ієросхимонахом Серапіоном. До 1938 року ця ікона знаходилася в Кувуклії в храмі Гроба Господнього. Після появи такої святині на Закарпатті Свято-Преображенський монастир став центром паломництва для віруючих людей. Не обійшлося в цьому монастирі і без солодощів. Ігуменя Катерина почастувала юних паломників цукерками.
Отримавши благословення ігумені, юні паломники стомлені та щасливі повернулися до дому.
Особлива подяка архімандриту Марку настоятелю Воскресенського монастиря та благочинному архімандриту о.Філіпу, за частування та особливо теплий прийом юних паломників. Також протоієрею о. Богдану Щербану за організацію такої чудової поїздки. Ви зародили джерело любові до Бога в юних серцях «Душа, що любить Бога, лише в Господі віднаходить для себе спочинок».
Автор: Цифра М.
