17 вересня… Ранок, надворі – суцільна пітьма, але майже із кожної гірської оселі села Негровець до Свято-Михайлівського храму приходять люди. Небо пронизує церковний дзвін і проводжає вірян у хресний хід. Настоятель цього храму отець Василій Беля благословляє всіх християн щасливо дійти до Свято-Дмитрівського храму.
«Царю Небесний, Утішителю…», – молитовно звертаються віряни до Бога. Линуть в небо «Іісусова молитва», пісні до Пресвятої Богородиці.
Потихеньку народжується світанок і зустрічає хресний хід вже на околицях Мерешора. На обличчях вірян – думки, молитви, прохання, надії, сподівання, з якими вони звертаються до великого угодника Божого землі нашої – Іова Угольського.
У селі Вільшани щиро і радо частують вірян смачними голубцями, випічкою подружжя Марини та Юрія Росохи та їхня трьохрічна донечка Катруся.
У селі Драгово із центральної дороги звертаємо на стежку, що веде у різнобарвні осінні сади і ліси Тячівщини. Хиляться додолу червоні грона калини, вражає спілістю і ароматом виноград, м’яко стелиться під ногами пожовкла осіння трава. Цей куточок Божої благодаті знімає крапельки втоми, надихає душу радістю і теплом.
Непомітно дорога привела віруючих до їхньої цілі, мети хресного ходу – до святої обителі Іова Угольського.
Знову чуються вітальні церковні дзвони, що зустрічають віруючих.
«Преподобний Іове Угольський, моли Бога о нас».
«Донеси наші молитви , прохання, бажання до Всемилостивого Бога» , – звертаються діти, дорослі і зовсім старенькі бабусі, що пройшли цей хресний путь.
Автор: Олександра Лебедєва, 16 років.
Парафіянка Свято-Михайлівського храму с. Негровець Міжгірського р-ну